ПОСТАНОВА

БЮРО ПЕЧЕРСЬКОГО РК КП(Б)У м. КИЄВА

ВІД 27-ГО ЖОВТНЯ 1945 РОКУ

 

«ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ЗВІТУ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПІЛЬНОЇ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕЧЕРСЬКОГО РАЙОНУ, ЯКА ДІЯЛА В ПЕРІОД ТИМЧАСОВОЇ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ

1941–1943 РОКІВ»

 

Бюро РК КП(б)У постановляє:

 

ЗВІТ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПІЛЬНОЇ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕЧЕРСЬКОГО РАЙОНУ, ЯКА ДІЯЛА В ПЕРІОД ТИМЧАСОВОЇ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ 1941–1943 РОКІВ, ЗАТВЕРДИТИ.

 

Секретар Печерського РК КП(б)У м. Києва

(Павлович) (подпись)

 

[...]

 

Розкрали німці весь Відділ історії України ХV–ХІХ ст., грамоти, нумізматику, печатки, скло, фарфор, тканину, рукописи наукового змісту. Загарбали понад 20 срібних риз на іконах, срібні царські втрата, срібні масивні дошки з вівтаря і жертвенника, колекцію порчі і тканин Києво-Печерської Лаври, яка налічувала понад 2000 рідкісних цінних зразків з подарунковими записами царів та гетьманів.

І завершилося все це злочинство цілковитим обкраданням та зруйнуванням Успенського Собору, єдиноцінного пам’ятника стародавньої архітектури і мистецтва Київської Русі ХІ століття.

Населення всього району жило під безнастанним жахом перед смертю, угоном у німецьку неволю, масовими розстрілами, шибеницями.

Тисячі чоловік угнано на каторгу в фашистську Німеччину. Ганяли, як собаки, за людьми на вулицях, базарах, по дворах, будинках, викликали оповістками.

Ніхто не хотів іти на каторгу. Утікали з дому, а навіть і труїлися, щоб і не бачити проклятої фашистської Німеччини.

Багато пожильців, прокинувшись вранці, не дораховувалися своїх сусідів, увезених вночі в гестапо на питку, або прямо до Бабиного Яру, чи до Німеччини, на каторгу.

За одну ніч з Нікольської вулиці було угнано 56 чоловік, з Рибальської – 31, Міліонної – 36 тощо. Вивозилися не тільки дорослі, а й діти.

З будинку № 11 по вулиці Жовтневої Революції вивезені в Німеччину 16 чоловік.

По Омелютинській вулиці німці розстріляли 15-тирічного Олександра Смолича, а його сестру Ганну угнали на каторгу в Німеччину за те, що вони переховували втікшого з полону командира Червоної Армії. Гестапо розстріляло робітника ДОК’а тов. ДУБІНІНА та його родину з 11-ти осіб, в тому числі 2-х малолітніх і 2-х грудних дітей.

 

[...]

 

За постановою Міському КП(б)У м. Києва секретарем цього підпільного Райкому був затверджений т. ІЩЕНКО Д.Ф. Запасним секретарем – тов. ПРЕДЬКО Яким Андрійович.

На підпільну роботу Райкомом були послані товариші: Чернов Ф.К., який став робітником Водоканалтреста; НАЗАРЕНКО З.А., кандидат в члени ВКП(б) з 1939 року, до війни працював заступником Голови Завкому ДОК’а; ГАЙЦАН М.І., член ВКП(б) з 1917 року, до війни працював на заводі № 393 – Арсенал.

Але ж ні Райком КП(б)У, ні організовані три підпільні групи не встигли розгорнути антигітлерівську роботу, бо незабаром гестапо заарештувало їх. Частину з них розстріляно, а про долю інших нічого невідомо.

Щоб знищити радянських патріотів в Печерському районі, німці в ньому зосередили основні сили гестапо, есесівців, ряд центральних фашистських установ: обласну школу поліцейських, карні батальйони по боротьбі з партизанам, німецьку поліцію, головне гестапо, будинок „фольксдойче”, гебітскомісарів та інші. Крім того, вони створили групу провокаторів, які намагалися пробратися у підпілля і розгромити його.

Та ніяка фашистка зграя не змогла зупинити підпільного руху: він кожен день зростав, міцнів.

22-го лютого 1942 року на території Печерського району, на Звіринці, по вул. Землянській буд. № 34, на квартирі СКРИПНИК Мотрі Іванівни, відбулися збори активу, представників підпільних організацій. Присутніх було 30 чоловік. Збори проводи запасний секретар Міськкому КП(б)У т. БРУЗ.

На другий день хазяйка квартири СКРИПНИК Мотря Іванівна була заарештована гестапо. БРУЗ переховувався на конспіративний квартирі по вул. В. Шиянівській № 2. Фашистській запроданець КУЧЕРЕНКО Іван виказав його. Гестапівська зграя чорних круків оточила квартиру, щоб узяти БРУЗА живим, але він, забивши спочатку запроданця КУЧЕРЕНКО і, – перервав нитку свого життя.

Гестаповці тоді ж заарештували хазяїна цієї квартири, його дружину і дочку-комсомолку.

 

[...]